Комуніста на гілляку,
Та кола йому у сраку,
То нехай так повісить.
Хай згадає очі мати
Що волала над дитятом,
Бо нема чим годувать.
Він забрав усю їх їжу,
До останній колосини,
Та залишив помирать.
В тридцять другому на сході,
Не було страшніше долі,
Ніж дітей своїх ховать.
Комуніста на гілляку,
Та кола йому у сраку,
Хай без їжи повісить.
В тридцять сьомому в Сибіру
В кайданах ліси валили,
Наші браття українці.
Він забрав вночі їх з дому,
Катував в темниці довго,
Потім вирік трійки та етап.
Нескінченні ешелони,
Та знущання охорони,
Та баланди міска в день.
Комуніста на гілляку,
Так кола йому у сраку,
Хай як пудало вісить.
Хай згадає ту в'язницю,
Ту дівчину у спідниці
І очей блакитних світ.
Він ломав її за волю,
За співучу рідну мову,
Та пісні своїх батьків.
Не добився він нічого,
Стратив кулею у скроню,
Скинув в рів до сотень тіл.
Комуніста на гілляку,
Та кола йому у сраку,
Хай без одягу вісить.
Зря прийшов ти комісаре
Нести лихо та кайдани,
В наші гори та ліси.
Смерть тебе давно чекає,
Доля похорони грає,
Ми її провідники.
Подивись навколо, сволоч
Бачишь очей сотень погляд,
Тут усі, кого ти вбив.
Комуніста на гілляку,
Та кола йому у сраку,
Хай до смерті повісить.
