Любіть мову рідну, яку захищали,
Яку лиш недавно ми відвоювали,
Що кров'ю полита, сльозами умита,
В кайдани закута, в неволі закрита
Була затаврована і заборонена,
Й подалі від нації добре захована.
А предки за неї життя віддавали,
Щоб рідною мовою ми розмовляли,
Щоб линуло слово, щоб квітнула мова,
Щоб рідною була вкраїнська розмова,
Щоб ми не ховались, щоб ми не боялись,
Щоб рідною мовою ми спілкувались.
І предки своєї мети досягнули,
Народові мову вони повернули,
І дали нам волю, і дали нам долю
Без страху, без нагляду і без контролю!
У вільній країні, в щасливій родині,
Що ще потрібно нормальній людині?
Навіщо нам друга державная мова?
Невже українською гірша розмова?
Навіщо кидати, навіщо топтати,
Як можна здобуток такий забувати?
Вона ж твоя рідна, вона ж солов'їна,
Без неї не буде уже України!!!
Англійці, французи не мусять питати,
Чи рідною мовою їм розмовляти,
Чи нею їм мислити, нею співати?
Чи нею нові покоління навчати?
Як можна сквернити, як можна ганьбити,
Невже можна мову свою не любити????
Любіть, українці, свою рідну мову,
Лиш так справді вільними станемо знову!
Не будем питати, як нам розмовляти,
І будемо мову свою поважати!
У вільній країні, в щасливій родині
Будемо жити ми завжди віднині!!!
ID:
370678
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 13.10.2012 23:04:31
© дата внесення змiн: 13.10.2012 23:04:31
автор: ANESSA
Вкажіть причину вашої скарги
|