Твоє життя - як капля в морі,
І ти живеш мов на роздоллі.
Ти вже не знаєш що робить,
Куди подітись, з ким дружить.
Твоє життя – як той маяк,
Живеш для когось, та не так.
Не бачиш радості й кохання
Лиш синє море й хвиль зітхання.
Ти завжди світиш з висоти,
Когось рятуєш із пітьми,
Комусь ти вказуєш на шлях,
І тільки свій згубив в морях.
Твоє життя – як вітер в полі,
Несеться, мов на крилах долі.
Воно прагне до світлих вершин,
Та щось не пускає його із долин.
Твоє життя – як та пустиня,
Жовтий пісок – і вся гординя.
І тільки знаєш ти один,
Що там ховається за ним.
Про тебе всі уже говорять,
І океан й високі гори.
Тобі ніхто не допоможе,
Бо зрозуміть ніхто не може.
Твоє життя – мов та гітара,
Сміється на струнах октава.
Сьогодні радість вона виграє,
А завтра смутку уже додає.
Твоє життя – мов срібло-злата,
Для когось ти лише зарплата.
І їм не цікаві твої почуття,
Які давно канули у забуття.
Ти хотів жити – не страждати,
Не свої почуття вбивати.
Хотів для себе світ пізнати
Та не судилось цьому стати.
