Ця літня казка просить грому,
І я, така собі Асоль,
Їй запакую і додому
Відправлю в небо бандероль.
Нехай отримає і бачить:
Її прошу понад усе
Мені пробачить і віддячить,
Як вітер в гори понесе
Мої молитви серед ночі,
Фантазій злами і сюжет,
Цей крик душі, такий пророчий,
Тісно затягнутий в корсет.
Лише б себе не затягнути
У казку, сповнену туги.
Тоді дощу не осягнути
Кордонів світу. А сніги?
Та що сніги? Собі стоять.
А літня казка просить грому.
І ця Асоль на мить чиясь,
На мить чиясь комусь чужому.
Прости мені. Ця бандероль –
Останній шанс і моя сутність.
Ця казка - я. Твоя Асоль.
Відчуй в собі мою присутність.
Чуттєва і романтична лірика! 
