Маленький хлопчик біля екрану
Запитує і бабцю, й маму:
"Чому дорослі депутати
Ще не навчилися читати?
Я чув, що тричі Закон читають...
Чи ще абетки вони не знають?
Мабуть у школі пагано вчилися:
Прогулювали та лінилися..."
Ой, лишенько! Не знає мати,
Що сину мудрому казати:
"Вже скоро будемо ми вибирати
Тих, що навчилися читати!"
А бабця хреститься, сльозу ковтає,
Та до ікони промовляє:
"Господи, помилуй, розуму всім дай!
Вибрать депутатів нам допомагай!
Добре щоб писали, та добре читали,
Та про Україну - Рідну Неньку дбали.
Щоб Абетку Божу з Любовію вивчали,
Мудрими й духовними всі вони ставали..."
Стала жінка серед хати:
"Ось - синок, а ось і мати.
Кажуть люди: Що мале, що старе...
Та не таке воно й дурне..."
"Пойду в депутаты. Там читать уметь не обязательно. Не приняли в первом чтении, будет второе, третье..."
Очень иронично и сурово больно. А ведь это мы их "выбирали"
Валентина Володина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Себя не знаем, а что говорить о "списке", из которого нужно выбрать достойного. Наверное приходят те, кого мы сегодня "достойны". Закон "зеркала"... Мы, бабушки, будем молиться за Просветление общества.
