Нам кажуть, що демократія існує
Що кожен з нас вирішувати може
Як жити і де навчатись...
В майбутнє краще маєм змогу сподіватись.
У нас все буде:
Житло дешеве і гарна зарплатня.
Ми ж вибрали тих слуг народу
І нам нема вже вороття.
Бабусі можуть гарно доживати
Студенти можуть гроші вже збирати.
А лікарі, так тож багаті люди.
Нехай лікують...
Нехай ще вчителі у школу ходять
І там навчають як країну треба поважати
Щоб потім залюбки у ВНЗ всім поступати.
Не так це вже і складно...
Там є знайомі, там є люди
Що вирішать любі питання.
У нас так всі працюють:
ДАІ, УБОЗ, лікарня...
Усі буреть, усім дають...
Десь благодійний внесок
У когось називається хабар.
А можно просто – могорич.
Коньяк, цукерки, кава...
З села людина і корову би віддала.
В столиці бізнес віддає «вагони».
Дивлячись які прийшли пагони.
У чому сила вони давно вже знають...
Влада, гроші, капітал...
Маєток в 42 гектари
Щоб не було всіляких зазіхал.
Щоб бидло на майдані не збиралось.
І слова лишнього ніхто та не сказав.
В лайні щоб все «воно» копалось.
І гідності своєї щоб ніхто немав.
Щоб на колінах всі стояли,
І в забутті безславно повмирали.
Зневаживши свою країну
І рідну неньку батьківщину.
Забули матір й батька.
Усіх героїв-патріотів.
Історію великої країни
Історію великих перемог.
Коли звитяжно в бій ішли
Проти тиранів, ворогів.
Коли пісні козацьки всі співали.
І не зігнув своїх ніхто голів.
Усі ми браття – точно.
Та посварити хочуть нас.
Адже, коли ми разом – ми є сила.
А поодинці повбиавають нас.
Усі ми хочем жити гідно.
В великій чесній Україні.
Де є закон і право.
Де поважають робітничий клас.
Де пенсія не тільки щоб прожити.
Де якщо вкрав – то мусиш ти відповідать.
Щоб не хотілось нам тужити.
А щоб хотілось працювать.
Ми є великі сильні люди.
І нам не соромно сказать:
«Я - українець».
І «Ще не вмерла..» разом заспівать.
