Для тих, хто робить у державі,
Великі бурі і малі,
Сміється тихо, і не плаче,
Над нами грішними, в житті.
Переливає собі воду,
То із порожнього в пусте,
То творить і щастя, і свободу,
Для себе мабуть, не тебе.
І все мішає тобі жити,
На цій затоптаній землі,
Допомагає не тужити,
Щоб було весело в житті.
І вже не буде так, як вчора,
Співали люди на землі,
Ніхто не верне тобі долю,
Таку замріяну, й свою.
А ти все думаєш і мрієш,
Згадають тебе тут, чи ні,
Мабуть збудують й твою долю,
Для тебе грішного, й колись.
Щоб жив ти радісно, в любові,
В своєму домі і сім'ї,
Щоб тут усі були щасливі,
Раділи сонцю і землі.
Щоб не дурили тебе люди,
Любили ближнього, і втім,
Вбачали правду і свободу,
Що найдорожче у людей.
Щоб мати вірила в дитину,
Її щасливе майбуття,
Й цінили матір, і любили,
Бо найдорожчого нема.
Щоб батько вчив дітей любові,
До Батьківщини, і буття,
Стояти твердо на порозі,
І вирушаючи в життя.
Щоб діти тут росли і знали,
Свою історію, й чужу,
Берегли мову і природу,
Й співали пісні цій землі.
Щоб їм хотілося тут жити,
В чарівнім краї, і з людьми,
Що вміють щастя боронити,
Яке дісталося в війні.
І може хто ще щось згадає,
Що треба людям у житті,
Ви добавляйте, Бог все бачить,
Аби творили і жили.
ID:
346544
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 26.06.2012 23:07:42
© дата внесення змiн: 11.07.2012 14:32:21
автор: Ю.Вороньківський
Вкажіть причину вашої скарги
|
