Безмежний степ.Так терпко пахнуть трави!
Як море розшумілась ковила.
Ось обрій запалили вже заграви.
Природа вже проснулась, ожила.
Ранковий промінь гладить ніжно квіти.
На землю стиха капає роса.
Дерева розправляють сонні віти.
І новий день над світом воскреса.
А серце заворожено красою.
Я чую літа неповторний смак!.
Душа хмільна від дивного напою,
Настояний на травах та вітрах.
А я спішу до тебе, Моє Сонце!
Бо вітер переміни вже несе.
Я щастя принесу тобі в долоньцях.
Хай від розлуки нас обох спасе...
УЯВЛЯЄШ УЖЕ ТРИ ПОДРУГИ (ЛІОЛІНА, ІНСОЛІТО І ТИ) НАПИСАЛИ РАДІСНІ ВІРШІ, ТАКІ ЩИРІ, ПІДНЕСЕНІ, ГАРНО ЗМАЛЬВОАНІ - Я ТАК РАДІЮ!!! ЦЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО МОЄ СЛОВО ДЛЯ ВАС ЩОСЬ ВАРТЕ!!!
ДЯКУЮ ТОБІ, НАДІЄЧКО!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Значить, Моя Хороша, твої слова пророчІ! Дякую тобі, що ти даруєш радість...
НАДІЄЧКО, ОСЬ БАЧИШ, ТИ ВМІЄШ ПИСАТИ ПРО РАДІСТЬ І ЩАСТЯ! МОЖЛИВО МИ, ЛЮДИ, РАДІЄМО ПО-РІЗНОМУ, ХТО БІЛЬШЕ ЕМОЦІЙНО, А ХТО МЕНШЕ...
КОНКРЕТНО У ЦЬОМУ ТВОРІ У КОЖНОМУ РЯДОЧКУ Є ПОЗИТИВ, СОНЕЧКО!
Я ТАК РАДІЮ ЗА ТЕБЕ!!!
ВІРШ ЧУДОВИЙ!!!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це ж, дякуючи тобі! Ти ж у вірші приказала не сумувати!!! Отримуй!!