Коли приходить вечір на поріг
І сутінки вкривають небо,
Я залишаюся на самоті
І думаю про те,що треба,змінити щось в своїм житті.
Усе що було,все не так,
До чого прагнула,не склалось
І мрії мої не збулись.
Усе чого я так бажала,
Чого хотіла так колись.
Зі мною в ці хвилини пустка,
Життя моє втрачає сенс
Воно розбилося на друзки,
Та і життям це не назвеш.
А може спробувати знову?
Почати знов усе спочатку?
Все те що сталось, що було,
Залишити лише на згадку,
Зібрати все розбите скло
Свого життя невдалого й лихого
І десь далеко віднести,
Щоб не скалічити нового.
Десь викинуть далеко,
Щоб воно,не влізло в тіло зранене й болюче,
Щоб не застряло у душі
Нагадуючи про журбу і кручі,
Про те,що так і не збулось,
Про те,що досі ще не склалось,
Про те занедбане життя
Яке в душі навік закарбувалось.
