Насурмлене небо
Зірвалось у літепло
гуркотом. У безмірі товщ
заховались булавки-зірниці.
І знов зійде сонце,
все ж тих по-весяному тихих
асфальтів. Відшумить тротуар -
і щораз по душі, як
по зустрічній колії поїзд.
Час всесвітнього інію
й сонму чужих божевіль.
І не так уже й важко
спасти от сей протяг
у шпаринах власного вулика.