Ну ось весна.. прийшла відлига,
І я вже не такий як в грудні,
З серце остання сходить крига,
Вірю в кольорові будні.
Словами про любов – не кидаюсь
Сміюся з улесливих очей,
Твердо у минуле не вертаюсь,
Хватає – недоспаних ночей.
Важко іншу просто так любити
Слова звучать не в тому смислі,
І важко з собою щось зробити,
Як слова не щирі, - а банально кислі.
Правду кажуть про звіра –
Поранений сильний і лиш волю цінує,
Йому в поміч тільки віра –
Справжня, така що всі мури руйнує.
Прикро тільки що важко казати «люблю»
Звичне слово, – враз стає чужим
Прикро, нічого із тим не пороблю,
Що ти не моя, і для тебе я не буду одним…
Кожен комплімент видавлюю із себе
Та ні, причина не в тобі, ти молодець,
Я сам паркан поставив біля себе
Слово буде словом, воно як горобець..
Може хибний принцип – клин клином вибивають,
Напевно просто люди різні, - є такі що не забувають,
І лиш паперу дано зрозуміти –
що на дворі весна, - а на серці минулорічні, в’ялі квіти…
усе минає, все проходить, ніщо не має вороття, чому ж кохання не відходить, ще й досі у полоні я..Але ти скоро зустрінеш своє справжнє кохання і повір, що воно остаточно розтопить кригу у троєму серці і тебе зігріє справжньою весняною любов"ю. Красивий вірш, сподобався, молодець
oleg lytvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
сумно... 
