Вона п'є каву,а ти чай. Любить без цукру,а ти п'єш тільки з ним. Любить осінь,а ти літо. Любить ніжність,а ти шалену пристрасть. Любить мовчати,а ти ні.Залежить від тебе,а ти...... І ви могли бути разом,але одна коротка мить - і тобі вже все одно... Та дурість між вами,як вона її називає,була найкраща. Але навіть тоді у думках ти був не поруч з нею.... Ти став для неї самим солодким і бажаним наркотиком в її житті - і тому вона тобі все завжди пробачає. А ти постійно втікаєш...від неї,від себе,від тих почуттів. Вона стає слабка і втомлена після такого. Ти залишаєш їй шрами під шкірою і спустошуєш душу. Вона виснажена до останнього подиху...розмовляє просто з повітрям,в якому досі літають її мрії і твій крихкий запах. Лише своїм поглядом доторкнувся до її душі,а в її пам'яті залишився надовго. Це зробило її безсильною,навіть перед самою собою. Ти зробив її просто лялькою. Фарфоровою лялькою,але з сльозами на очах....
