Кажуть : "Коханій людині можна пробачити все, та чи залишиться вона після цього коханою?". Напевно, я забагато тобі пробачала. Напевно,ти привик і причиняючи мені біль вкотре знав - пробачу. Я пробачала все - від гаряча сказаних слів до зрад,брехні. Я закривала очі на твої вчинки і надіялась, що щось все таки зміниться. "Щось" - змінилось!
Як багато раз я чула від друзів фразу "та як таке можна терпіти". Як багато раз я чула від тебе "та посли мене". Ти привик крутити мене в своїх руках, як ляльку.
Знаєш...а з нас могли б вийти чудові друзі. Серйозно, якби не ця дурновата любов, то ми б могли бути друзями. Подруга з мене, напевно, краща ніж дівчина. Це могло б бути,але все було не так. Я вивчила на пам*ять весь твій розклад: днів,дзвінків, фраз. Ти завжди знав, як мене заспокоїти і як рознервувати.
Я незнала і незнаю одного.. Ти завжди кажеш своїм друзям правду? Якщо так, поясни, як можна 7 місяців брехати? Тут то мені , напевно, дякувати треба, що не 3 роки, а лише 7 нікчемних місяців. Деколи твої очі були настільки щирими, палкими,теплими. я тонула, горіла.. Ти себе запрограмував? На цю "щирість"? Навчи мене, я також хочу себе запрограмувати. Це було б класно. Я й справді хочу навчитись. Я ще й можу почати кричати і тупати ногами, як якась вередлива дитина, але ні не почну.
Знаєш, милий, я певно себе допила, як ти кожного ранку допиваєш каву. Знаєш, милий, на дні певно щось таки залишилось. Кажуть: "Коханій людині можна пробачити все..." Я тобі пробачила, а тепер ти мені пробач. Я й справді незнаю чи можу тепер називати тебе коханим..
