Сліпа чорна заздрість,непогамована ненависть,
пекуча тоскнота, просякнуті розпачливим
усвідомленням неминучості якогось лиха,
впали на мої плечі.Так несподівано й раптово ніби мене
хтось штовхнув у вир печалі, смутку і горя.
У пам'яті перебігали хаотичні видіння в яких
переплуталося минуле й майбутнє, краса і потворність,
добро і зло. І тільки десь глибоко-глибоко хрипіла конаюча думка:
Що тебе вже нема......