Наташі скучно стало жити.
Наташу криза не бере,-
Надумала ремонт робити!
Й повикидать усе старе.
В ‘’старе’’ попали: нерівні стіни й криві стелі,
Коробки від дверей, їх ручки й самі двері,
Старий паркет, шпалери й чималий стяжки перепад,
Весь плінтус і карнізи, розетки і вимикачі- на винос все: у сад!
І вже кімнати звільнено, всі речі в коробках.
Всі меблі у ‘’збереженні’’, а самі ж – по кутках!
Дашці дістався куток Ружинецький,
Марині не гірший куток – Лондонецький,
Равлики в добрії руки попали,
Ну, а батьки жить на кухні не стали.
Бачили сонними їх на роботі,
І у цераті у втомі й турботі,
В будмагазинах при касі заспаних,
Бачили в друзів: тверезих й чуть п’яних.
Терплять незручності, сплять на підлозі
Як ті цигани, що завжди в дорозі.
На відпочинок махнули рукою
Й котрий вже місяць ні сна ні спокою!
І що їм той гуркіт, пилюка й сміття,
Ще тиждень, ще два – і в них нове життя!
Тож варто терпіти і варто страждати
Щоби гостей в новій залі вгощати!
Щоб в новій спальні спати й кохатись!
В новій дитячій щоб дітям гулятись!
Й Наташі вже не скучно і вже сумно жити!
І думає ремонт на кухні вже робити.
Наташа невтомна, ініціативна!
Сама енергійність і завжди активна!
Ти є і будь завжди – усміхнена й бажана!
Шанована й улюблена всіма і чоловіком щоб кохана!
