Мій сум, мій спогад, моє сподівання
Тобі задресувала я листа
спечалених годин твого мовчання
гірких краплин червоного вина
тріпотить осінь по зів*ялім листі…
думки десь заблукали у імлі…
і відбивались у гагатовім намисті
похмурі дні…похмурі тихі дні
торкав лиш вітер знуджені долоні
і слухала я ночі німий спів…
чому ж, мій милий, ти отак наврочив?!!?..
чому мовчати ти й мені звелів?!!!?..
пливе туманним містом, мов саміник,
згасає у руїнах темний стан,
спливає кров*ю на папері суму відблиск
думок моїх холодний океан.
Та все ж іди…іди хутчіш від всього
Мій сум, моя любов, моя тривого…
Мій спогад, божевілля і страждання
Моє придумане, намріяне кохання……
