Достатньо віри, щоб відкритись,
Достатньо часу для письма,
Забути слово “зупинитись”,
Вдихати міцно те, чого нема.
Зненацька мріяти ночами,
Зненацька слухати чужих.
Кричати бурими вітрами,
Читати тільки непростих.
Довіритися власним силам,
Довіритись усупереч образ,
І спробувати стати дивом,
Й не озиратись раз у раз.
Собі виборювати право,
Собі складати сходи вверх,
Щоб всі вигукували “браво”,
А ти всміхався в той момент.
́
довіра .. віра.. вірш хороший .. сильний... рядки міцні горді.. між рядками нерозділені почуття... і любов яка ще є ... хоч я не критик професійний але мені сподобалась як назва вірша так і його ритмічність ...
Ія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
велике дякую!!
здогадуюсь ви зрозуміли звідки назва вірша і як вона складена... я дуже рада, що є люди які вміють читати і думати
