ніч...я і ти...не відпускаєш, тримаєш міцно. чому? відпусти. я вже давно не твоя. хочу на волю, несила жити тобою. не витримую. і все тому що сама в чотирьох стінах. так і живу, постійно одне і теж. сьогодні навіть не виходила нікуди. а для чого? що я там не бачила? нехай усе минає без мене. ніхто й не помічає. десь були друзі. та чомусь ніхто й не здогадується що мені не вистачає уваги і розуміння. поговоріть хтось зі мною. будь-ласка...скажу як живеться тому на кого наплювали. і як важко засинати і просинатись з одними і тими ж думками. і час не допомагає. нічого не стирається, все живе...рана залишається. серце плаче...відпусти...
