Я уже не дитина,
Та ще й не дороосла людина,
Я не знаю всієї складності життя,
І не знаю всі справжні людські почуття,
Але я закохана...
Закохана в сонце, що сіда за горою;
Закохана в хвилю, що хлюпоче водою;
Закохана в зірку, що на небі сія;
Закохана в квітку, що в садочку буя;
Закохана в вітер, що літа над степами;
Закохана в річку, що біжить між лугами;
Закохана в хмарку, що літає над нами;
Закохана в стежку, що біжить пд ногами;
Закохана в небо, блакитне, високе;
Закохана в поле, хліборобське, широке;
Закохана в пташку, що говорить піснями;
Закохана в бджілку, що трудиться днями;
Закохана в соловейка, що співає в гаю;
Закохана в пісню, що лине у ріднім краю;
Закохана в маму і єдину у світі родину;
Закохана в нашу неньку-Україну.