В году 3010,
В эпоху воин и чумы,
В сём мире страшном и проклятом,
Мы не увидели зари.
Всё небо тучи затянули
И разразилася гроза,
С тревогой люди все вздохнули
И страшно… стихнула война.
Какое было удивленье,
Что овладело мной тогда,
И то чудовищное жженье,
Что причиняла кислота.
Я видел, как на поле брани,
Упали тысячи солдат,
В каких мученьях умирали
Знакомы сотни мне ребят.
Кого помиловали грозы,
Прожили месяца так с два,
Но каждый миг боясь угрозы,
Сходили все они с ума.
В том мире в коем я живу,
Я в скором времени умру.
Разъели лёгкие мои
Пары дождя из кислоты.
24.03.2009
в мене таке відчуття що в 3010 році,все так і буде,з такими земними гріхами,тому це добре що ми недоживемо. так що можете і зазнатись з вашим талантом - це не гріх..
Харон відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
в мене таке відчуття що в 3010 році,все так і буде,з такими земними гріхами,тому це добре що ми недоживемо. так що можете і зазнатись з вашим талантом - це не гріх..
в мене таке відчуття що в 3010 році,все так і буде,з такими земними гріхами,тому це добре що ми недоживемо. так що можете і зазнатись з вашим талантом - це не гріх..
