|
Лишив усі справи, пішов Гриць до Клави, -
Думав рада буде, а вона, "Гертруда",* -
Двері, перед носом, злісно зачинила, -
Немов би чужого у дім не впустила...
Крізь двірну щілину, в збудженому стані,
Голос надривала, - наче на Майдані:
Відтепер, "безгроших", пускати не буду, -
За Любов дарують діаманти, - люди!
А ти рік вже ходиш з пустими руками, -
Човгаєш об мене схудлими боками...
Настав час відчути, - прийдешнє змінилось, -
Все, що було даром - зараз оцінилось!
...Вислухав те Грицьо і, зітхнувши тяжко,
Пішов до крамниці, купив собі пляшку, -
Випив, розімлівся, замріявся здуру,
Що зміг би продати і свою натуру...
Півгодини мислив - кому б себе здати,
Посміхнувся кисло і почав бурчати:
Бачиш, які мудрі діви тепер стали, -
Їм доброго слова та ласки замало!
Прочистили б мізки, - не всі ж депутати...
Когось і задаром треба покохати!
Прокинули б розум: гроші, - то полова...
Кохання не купиш, - це ж, бо, не корова...
* Гертруда - ім"я, означає - борець за справедливість...
ID:
251364
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.04.2011 11:17:16
© дата внесення змiн: 06.04.2011 10:57:17
автор: grycha
Вкажіть причину вашої скарги
|
