Чому мені так сумно?
Чому так важко на душі?
Чому так в серці глумно?
Чому так соромно за всіх?
Я знаю відповідь на все:
Мені безмежно сумно, бо народ мій
Терпів зневаги, біль…терпів усе.
Важко дуже на душі, бо ми забули весь цей біль.
У серці глумно, бо забути
Не мали права ми ніколи.
Тепер ми…худобою не гідні бути,
Тепер нас…зреклась проклятих доля.
А соромно за всіх, бо ми
Худобу ту, що з нас знущалась,
В кайдани не можем утягти.
Збирайтесь…мить настала….
Я хочу катам мого народу
Сказати кілька слів.
Не побоюсь я кари Бога;
Скажу усе, що я хотів.
Тож слухайте, диявольське поріддя,
Що думаю про вас я:
Я проклинаю вас кати мого народу,
За все погане, що ви зробили нам.
І палко я бажаю всім катам,
Померти в муках без опіки,
І залишитись у Чистилищі навіки.