Поки милий на роботі
Відпочить рішила жінка.
Пляшку взяла у чоботях
(Там хова від чоловіка)
І до кума із кумою
Підтюпцем помчала зранку.
Впоравшись кума з козою,
Вже чека її на ганку.
Обнялися дві подружки
І до кума швидко в хату,
Там добралися до бражки…
Мабуть випили багато.
Ось згадала, що не дома.
-Боже! Не варила їсти…-
За це (добре їй відомо)
Попаде… Не зможе й сісти.
І бігом до магазину,
Вмить купила там пельмені…
Чоловік, дождавшись Зіну,
Гриз насіння із кишені.
Хоч не слухалися руки
Їсти все ж таки зварила.
В миску кинула пельмешки
Й салом добре помастила.
Та й чкурнула знову з хати,
Щоб куми там не рішили,
Не діждавшись допивати,
Через перелаз спішила.
Зачепилася і впала,
В голові все закрутилось.
А в який вже двір попала
З п’яну то й не роздивилась.
Йде медвежою ходою,
Відкриває свої двері.
І здивована їдою
Дивно мовить про вечерю
-О, таке! Я подивилась!
І у вас пельмені й сало?..-
-Що ти тільки народилась?
Та чи з неба ти упала?-
-Та не з неба, з перелазу,
Як ти, куме, догадався?..-
Після цих слів, ой, відразу
Чоловік уже зірвався…
