Три секунди вперед відрахований час проти правил,
А мені ж півжиття забирають холодні зіниці,
Лиш один листопад буде поруч, а цього так мало,
Що у ліжку пустім забагато самотності місця.
Не дивуйся, прошу, що я знову в тобі розчиняюсь,
Попри всю метушню ти з думок не тікаєш, а шкода.
Чи до пекла те все, чи прямісінько, може, до раю, -
Не спиняй, повернись, хай очей не засліплює врода.
Бистротою несу світлопроменів замкнене коло,
А мені до плечей долітає твій доторк тендітний.
Чи у вічності ми, а чи в відгулі слова «ніколи»,
Я без тебе помру, я без тебе німію і сліпну.
Відрахований час проти правил, - вперед! Три секунди…
Про мій дозвіл тепер не питай в листопаду безсонні.
Я тепер буду там, де так рідко трапляються люди,
Де слова не пусті, не страшні і не безцеремонні.
Обіймай силует, що торкається ніг на асфальті:
У самотності є найтовстіші з можливих границі.
Не питай зайвий раз, - я не знаю сама чи ще варто…
Бо мені півжиття забирають холодні зіниці.
"... надо плюнуть бы на всё, да влюбиться! непривычно как-то мне без печали. непривычно целый день веселиться... непривычно по ночам спать в пол тела..." А.Розенбаум
Halyna відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а останні два рядки - просто суперові 
