Забула,що перше почуття таке сильне
Вважала іншого покохаю
Але моє серце,як птах у небі вільне
Що зупинить страждання-не знаю.
Я ще раз згадую його ,ті губи ,що як мед солодкі
Я ще раз згадую того ,блакитні очі,наче джерело
Я ще раз згадую слова ,такі у пристрастях короткі
Я ще раз згадую прощання-залишилось розбите скло .
На цей раз все зруйновано назавжди
Я довго плакала ,але намарно
Не скажеш більше :”Підійди,
Ти зводиш з розуму ,настільки гарна”.
Ще досі капають з очей слози образи і страждання
Повно недоспаних ночей ,думки ...великі мрії ,сподівання
І якось ввечері ,ти пізно повертався
А я тебе чекала під під”їздом
Ти був спокійний і не обертався
І я тебе дрючком з розмаху ,як заїздом
І все ,весь залишок життя в калясці ти катався
