Мене турбувало одне питання:
чому не можу бути як усі?
Куди поділося моє кохання,
чого добитись мав я у житті...
Чому утратив все: і силу й волю,
і де моя розрада, де вона?
Чи мушу я винити долю,
якщо і має бути доленька така.
І горе кожен день топлю, топлю,
якби ж я знав, що буде кепсько.
Думав в школі, що крутий, як п'ю,
із часом зрозумів, що ні.
Потім я курив, чого боялись інші,
а далі й пив, чого не пили друзі.
Вважав, що хай в навчанні гірший,
то хоч у цьому маю бути вищим.
Я був, я став таким, як мої друзі,
дозволив те, що не дозволив біс.
Тепер збагнув, що то були не друзі,
але у мене день у день червоний ніс.
Якби мав шанс змінити долю,
якби...то я б ловив його й спіймав...
І мої б руки не були б так кволі,
Один лиш шанс, якого я чекав...