Сиджу на місці глядача. Мовчу.
А зал всю гучність тишею ковтає.
Його нема, а я вже відчуваю.
Актор вже скоро вийде...потім затремчу.
Сиджу на місці глядача. Мовчу.
Свої вірші читаю в його танці.
Слова мої сплелись в красивій ланці.
Дивлюсь на його душу і шепчу.
Я ще не прошептала всі вірші,
Вони його вже не наздогоняють,
А я не зупиняюсь, ще читаю.
Він зупинився...обірвав шматок душі..
Благаю, ще танцюй, не зупиняйся.
Я маю ще слова, їх докажи!
Хоч знаєш, краще стій і помовчи,
Я докажу їх у своєму танці.
Танцюй для мене, мій актор, танцюй.
Я потім напишу нові вірші.
Танцюй для мене, мій актор, танцюй.
То через ноги твій вулкан душі...