Я знаю, що поки у моїй голові виникали нові думки та під тиском буденності зникали старі, світ змінювався, при чому змінювався напрочуд стрімкими [невідворотними> темпами. Сидячи в квартирі я не помічала це, а він все рівно байдуже змінював себе. Така вже енігматичність мого-твого-нашого життя. Я хочу внести до нього свої записи, але воно вперто відхиляє усі корективи. Напевно, проза життя пишеться важче, ніж ці стрічки на папері.
Ти ще спиш, а я сьорбаю свою каву з п"ятьма ложками цукру, і думаю про те, що десь на іншій півкулі нашої планети люди гинуть від передозу наркоти. І мені стає легше. Се ля ві, бейбі! Кохання - це не коли тобі є з ким поніжитися у ліжку. Кохання - це коли є кому сходити в аптеку, коли тобі погано.
- Ти вже міряла температуру?
- 38,6.
- Може, все-таки визвати лікаря?
Я закуталася глибше в ковдру нашої інтимності і лише закивала в знак незгоди.
- Я поїду в лікарню лише на побачення з патологоанатомом. Або народжувати.
Ти квапливо піднявся з ліжка і закліпав своїми блакитними очиськами.
- Народжувати?
- Або до акушера, або до патологоанатома.
- Ненормальна.
- Дякуй Богу, що не блондинка.
- Дякую...
Я ледь стримала посмішку - ну дуже щиро ти вимов це слово.
- Зараз піду подзвоню мамі. Може вона щось порадить...
О так, твоя горе-матуся, від якої тікають всі її коханці. І не тому, що вона погана у ліжку, навіть, навпаки. Її колишній бойфренд, моложавий
французик з очима а-ля Бред Пітт, дуже нахвалював твою мутер саме по цій частині. Але він ненавидів, коли вона розмовляє. Це справжній спеціаліст
по псуванню характеру жахливими розмовами. Жінка-пилка, яка тільки те й робить, що пиляє все і всіх підряд. Навіть найкращий секс не вартий таких от страждань. ІМХО, любчику, всього лише моє суб"єктивне ІМХО.
Поки ти розмовляв зі своєю черговий раз кинутою мамусею, я вийшла на балкон і закурила. Під час хвороби я рідко коли палила. Все-таки моєму організмові і так непереливки. Тому я курила лише тоді, коли розмовляла по телефону, або пила каву. Чи коли ти був на роботі або в душі, бо все-таки рештки моєї зрадниці-совісті душили мене за те, що я дала тобі слово більше не палити у тебе вдома і взагалі. А ще цигарка просилася до роту після сексу і перед тим, як бездна думок починала підкорювати мою голову заради досягнення якогось свого апогею...
- Ти обіцяла більше не палити.
Ти застав мене на місці злочину. Тепер залишилося лише зняти відбитки пальців і призначити арешт.
- Обіцянки-цяцянки. Я хазяйка свого слова: я його дала, я його забрала...
- Тобі не личить цей сарказм.
Десь глибоко всередині я погоджуюся з тобою, але моє єство твердо впевнене в своїй правоті. І отак ці дві зарази роздирають мене на шматки, а причина всьому цьому ти. Єдине, через що я можу почати сумніватися у власному Я - це власне Ти.
- А хочеш, я буду взагалі мовчати?
- Ти як моя мама.
Це була справжнісінька образа, камінь у мій садок... Я ніколи не була, не є і не буду схожою на твою матусю! Уж в цьому будь певен на всі сто відсотків, любчику! Я брюнетка і на відміну твоєї матусі не трахаюся з іноземцями. Мені до вподоби наші чоловіки і наш менталітет. А можливо, в знаки дається моя лінь і небажання вчити інші мови, окрім рідної та матів.
- От скажи, чому ти така вперта, така вередлива?
- Вередлива?
Це слово переслідує мене протягом всього мого життя. Кожен, хто спілкувався зі мною більше місяця, хоч раз-два називав мене так. Нагадує історію про одну американку, яка жалілася своєму психологу на колишніх чоловіків, які били її. "Якщо вас бив перший чоловік, і ви пішли від нього до
другого, який також почав бити вас. А потім до третього, який також бив вас, і четвертий, і теперішній п"ятий розпускає кулаки... то і від нього ви підете до шостого чоловіка, який, б"юся об заклад буде бити вас. Проблема не в них, проблема У ВАС САМИХ!" Мудрий дядечко, хоча і американець. Напевно, у нього європейське походження.
- Ну і що я в тобі знайшов?
Агов, юначе! Негоже озвучувати уголос чужі думки! Одна й та сама фраза у чужому роті має зовсім інші відтінки та візерунки.
- Напевно, ще не знайшов, якщо ще досі порпаєшся в мені, як той пес, що перериває весь садок у пошуках закопаної кістки.
- І?
- Пес-склеротик. Кістка твоя спокійнісінько ніжиться в буді.
Ти чмокнув мій лоб. Прояв турботи? Згоди? Чи ти просто перевіряв, а чи часом у мене не жар?
- От що з тобою робити? Не знав біди, поки не зустрівся з тобою. Чудачка...
- Рибак рибака бачить здалеку.
Поки ти мене обіймав і я розчинялася в теплі цих обіймів, на мить я все-таки помітила, як ти викинув мою пачку цигарок вниз. В цей момент я всіляко стримувала в собі палке бажання тебе придушити, і віддалася на розправу нахлинувшої мене пристрасті. Все-таки, блондини уміють зачаровувати.
Поки ми в цілковитому мовчанні насолоджуватися один одним, у світі відбулося чимало подій. Світ мінявся і змінював всіх, окрім нас. Тому що у мене є парочка своїх ідей на цей рахунок. І це не просто замітки душі, це повноцінні сторінки з непоганою драматургією. Думаю, тобі буде цікаво. А що думає решта, то немає ніякого значення. Бо ти ж мій єдиний глядач та водночас виконавець головної ролі у цьому житті.
...Я ЛЮБЛЮ, БЕЗМЕЖНО КОХАЮ:
МЕНІ ДОСИТЬ ЗНАТИ, ЩО ТИ В ЦІМ СВІТІ Є...
БЕЗ ТЕБЕ СЕБЕ Я НЕ УЯВЛЯЮ,
БО ТИ МОЯ РАДІСТЬ І ЩАСТЯ МОЄ...
І ВСЕ, ЩО Я МАЮ - ЦЕ СЕРЦЕ І ДУШУ,
КОТРІ, ЯК ОДНЕ, КОХАЮТЬ ТЕБЕ...
БЕЗ ТЕБЕ ЖИТТЯ ПОЛИШИТЬ Я МУШУ,
БЕЗ ТЕБЕ НЕ ЗНАЙДУ В ЦІМ СВІТІ СЕБЕ.
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ І ДУЖЕ КОХАЮ,
ТОБІ ДОСИТЬ ЗНАТИ, ЩО ЛЮБЛЮ Я ТЕБЕ.
БЕЗ ТЕБЕ СЕБЕ Я НЕ УЯВЛЯЮ,
НАПЕВНО, З ТОБОЮ МИ ЦІЛЕ ОДНЕ...
...І торкаючись кінчиків твоїх вій... я порушую грані реальності... не доївши сніданок... хочу курити... і жити... і любити це життя... вносячи свої корективи та нотатки на полях... і просто дивитись у дзеркало та бачити там твої думки...
Нехай все інше почекає до завтра...
ID:
152978
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.11.2009 17:26:50
© дата внесення змiн: 01.11.2009 17:26:50
автор: LadyInRed
Вкажіть причину вашої скарги
|
