Вона одинока в юрбі метушливих людей,
Красива,струнка...в неї повно блакиті в очах,
Та погляд додолу і мов би наосліп іде,
І я лиш такою бачу її у снах...
∆
У місті чужому гуляють байдужі вітри,
Порожня оселя - катівня в гірких почуттях,
Вона наче жертва чиєїсь безумної гри,
І я лиш такою бачу її у снах...
∆
Вона ставить свічку,шепоче молитву святу,
Душа мироточить,а серце - в кровавих бинтах,
Чому в тебе,Господи,все якось не до ладу ?
І я лиш такою бачу її у снах...
:
