 |
| Не сіра я, а різнокольорова,
І не зносилась ще душа, а мов обнова,
І простору у ній – величні луки,
Й над ними – веселкові барвні руки,
Що з сміхом перекочують осяйне
Моє єство, мов диво життєдайне.
Загравами яскравими палають,
Рожевим вітром стигло обвівають
І помаранчем сиплять на вуста –
Тут акварелі править чистота.
Всього потроху сипну на мольберт
Й любові дивної створю портрет.
|
|
|
| Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | | | | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |
|
|
|
|
