Прип'ять розп'ята. По вулицях ходять вовки́.
У березах густих зачаїлась безмовна смерть,
а ліс лізе у хати, оминає і двері й замки,
і дуби-окупанти заповнили простір вщерть.
Вся природа живе, порятована стра́шним атомом,
від людської істоти і диму заводів, машин.
Місто спить мертвим сном, за зеленими ґратами,
за дитячими партами, у свічадах розбитих вітрин.
І розкинулись душі річо́к, а у небі – синь!
Жовті їх лілії-очі мають на дзеркалі вод.
"Мертва зона"? Он лисиць прихистила тінь
і самотня бабуся вийшла скопати город.
квітень 2020р.
Ох... 
