Ти йому нічого, він тобі нічого.
Місяць закохався у нову епоху.
В цій епосі глухо. Тут нічого свого.
Вітер шепче вірші про нічну дорогу…
Тут немає твого. Очі твої - зорі.
В них гаряче море - світиться прозоро,
В них вогні від міста - відбивають долі,
В них високі гори - горбляться суворо.
Ми пригріли мову, на якій хворіємо.
Всі стають чужими за словами-стінами.
В ребрах тісно серцю, тишею старіємо -
Лицемірство й віру поміняли змінами
Загасають вікна. Дим шумить балконами:
Щирість під дахами - по його слідах.
Парками блукають кажани з воронами,
От би десь між крилами загубити страх.