Щастя на землі проросло весною,
Жива краса у кожному куточку,
Немов і сонечко у небі
У квітковому віночку.
Та на душі ще та зима,
Немов розбомбили не будинок перший,
А загорілося пламенем
Першими душа і серце.
І ніби щезло довкола все:
Любов, віра, надія, життя,
Ніби все довкола живе
Вмерло в лапах антихриста.
Та все мине! Мине усе:
І смерть, жалоба, голосіння, біль,
І одного ранку сонечко зійде
І сяятиме різнокольоровим промінням,
В той день розквітнуть квіти
На самому небі вгорі,
Й внизу по всьому світі
Воля життя тектиме в крові.
Темна ніч поглине чорні душі,
Виплюне їх у пекельний вогонь,
Власне, ці вибрані віддано
Підуть вслід за антихристом.
Усе оживе: океани, пустелі, гори,
Ліси, поля, будинки, люди, море,
Оживе кожний куточок
Під сонцем в квітковому віночку.
