Коли ми постаріємо з тобою
(Дай, Боже, щоби старість ця прийшла!),
Я хочу, аби в шепоті прибою
Лунали серенади. Ще й хвала
Бешкетнику малому, що єднає
І душі, й почуття. То ж його діло,
Що двоє незнайомців, тим розмаєм
Напоєні, стають єдиним цілим.
І плине в майбуття наш корабель,
Попереду і вирви, і строми́ни,
Не можна обминути їх, на жаль,
Бо курс уже накреслено пунктирний
На карті, що тримає міцно доля.
Та вірю, крізь негоду (шторм та зливи)
Здолаємо безмежно-люте море.
Екватор. Штиль. І сонечко мрійливе
Подеколи світитиме нам ладно.
Та хай не оминути долі злої,
Я вірю, хоч фінал наш непроглядний:
Ми (разом!) постаріємо з тобою...
12.02.2023
