Генетика
В консерваторії, на місце, на вакантне,
Триває конкурс, скоро вже фінал.
У лідерах мужчина імпозантний,
Який зачарував своєю грою зал.
Слух абсолютний, техніка захмарна,
А інструментом володіє , як Орфей!
Експресія і стиль, подача звуку бездоганна,
Ну як не взяти, видно ж – корифей!
Прийшов у кадри, документи оформляти:
- Скажіть, люб’язний друже, прізвище своє.
- Петренко. – Петренко?! Ну, а як вас звати?
Бо, те що я почув, нічого не пояснює!
- Микола мене звати. Чому ви здивувались?
- Микола?! А батька, як, шановний музиканте?
- По батьку – Моїсейович, його так звали.
- От, як бувають глибоко приховані таланти!
