Є в тілі твоїм
солодкості чаша,
призначена лиш мені.
Коли підношу я руку,
повсякчас голубку стрічаю,
ту, що мене шукає,
ніби ти, о любов, із глини постала
для рук гончарських моїх.
Коліна твої, твої груди,
стан,
яка порожнеча без них,
сум землі пересохлої,
від якої віддерли
форму,
а разом
ми злиті, як єдина ріка,
єдиний пісок.
Пабло Неруда; пер. з ісп. О.Міськової
_________
Todo tu cuerpo tiene
copa o dulzura destinada a mí.
Cuando subo la mano
encuentro en cada sitio una paloma
que me buscaba, como
si te hubieran, amor, hecho de arcilla
para mis propias manos de alfarero.
Tus rodillas, tus senos
tu cintura
faltan en mí como en el hueco
de una tierra sedienta
de la que desprendieron
una forma,
y juntos
somos completos como un solo río,
como una sola arena.
