Мої думки,
Немов зірки,
Які вгорі,
Мов ліхтарі,
Немов вогні
Оті ясні́,
Собі горять
Та миготять.
Вони в мені,
Думки земні,
Мов зорі ті
У висоті,
Згасають вмить,
Та лиш на мить,
Бо інші враз
В умі щораз
Знов постають.
Немов встають
Зі сну вони,
Неначе сни,
Які були,
Від них пішли.
В умі думок,
Як тих зірок,
Не вдасться вмить
Їх всіх злічить
За півжиття
Чи й все життя,
Бо знову й знов
Чуть їхній зов.
Євген Ковальчук, 26. 11. 2019
