Гори димлять...
В змаганні двох світів, двох стихій
серце їхнє холоне, падає додолу, щоб зльодовіти і загинути.
Але день піднімається над орбітою
короною сонячною, переливами співу сердець пташиних,
тихою непроминущістю душ ялинових,
в яких ні час, ні війни
не спроможні вирвати правдиву велич надіснування!
...............
І більше нема тюремної поволоки
над країною верховин і птахів невтомнокрилих...
Розвіялась!...
Небо чисте, небо високе
відкрило простір розкішної свободи!
Зелене серце гір, палке, мов серце Бога
вигупує силою щоденного відродження,
наповнюючи нас... Щоб ми наповнюючись,-
наповнювали світ.
24.09.2022р.
