Страждальний мій край знаменитим
Тепер уже став на весь Світ.
Будинкам і долям розбитим
В скорботі ще буть скільки літ？
На вулицях давніх, знайомих
Я стріну своїх земляків,
В очах їх побачу не втому,
А долі сумні і тяжкі.
Не скінчиться діло на тому, -
В них іскорки жевріють знов...
Періоди блискавок, грому
Ущухнуть. Воскресне любов
До синього, тихого неба,
Де будуть шугать лиш птахи,
Де в радості буде потреба,
Де щезнуть, як нежить страхи.
Все ж люди в думках порахують, -
А що за душею у них？
Не раз ще себе порятують
Від спогадів щемно-сумних.
Та оберти знов набирає
Життя після всіх лихоліть,
Бо кожен в душі відчуває
Звитяжну, освітлену мить.
