Ти небезпечний співрозмовник,
У тебе надто добрі очі.
Твоїх думок не я замовник,
І не зі мною до пів ночі
Ти будеш рахувати зорі,
І мрії лиш на двох ділити.
Не хочу я топитись в морі,
В якому я не зможу жити.
Мені ж бо там бракує кисню,
Там надто тісно, мокро, сиро...
Позолотило літо вишню,
Вона ж любила осінь щиро.
Ти небезпечний співрозмовник,
У тебе надто ніжний погляд.
Хитають хвилі долі човник,
В якому залишився спогад.
Але, його розвіють з часом
Рутина, побут чи турботи.
Десь паралельно, та не разом
Сердець лунають наших ноти.
Злітаючи зі струн мовчання,
Вони летять з небес в безодню.
Скажи, а як звучить кохання?
(А жити зможеш ти без водню?)
