Терпи...Усе колись минає...Живи на зло всім тим,
хто зневажає!Даруй тепло тому, хто це цінує!
-----------------------------------------------------
Життя повільно скрапує незримо,
І повільніше робимо ми крок.
Але в думках ще розправляєм крила,
Й життєвий пам"ятаємо урок.
Зупинимось, де треба, не спішим,
Подумаєм, чи варто це робити.
Можливо, шлях знайдемо все ж простий,
За це, щоб люди не змогли судити.
Обходимо ми гострі вже кути,
І мовчимо, коли така потреба.
І головне: не стать рабом смуті,
Обходити шляхи усі ганебні.
Колись, як стане важко аж до краю,
Згадаєм тонку соломинку.
Буває, що в житті вона спасає,
Дозволить відпочити на хвилинку...
Дякую за увагу! Справав тому, що так, як я написала, чи так, як ви мені порадили, все рівно в цій строфі лишній один склад..Значить відбувся збій ритміки. Поки що не знаю, куди його подіти. Треба подумати.
А якщо так: "Згадаємо тоненьку соломинку"? Тоді 11 складів, як у кожному другому рядку кожної строфи (крім першої, там 10).
А взагалі - не варто, мабуть, так скрупульозно підраховувати склади, це ж не силабічне, а силабо-тонічне віршування. (Міг би бути й тонічний вірш, де все вирішують не склади, а інтонація, паузи.) Якщо Ваша поезія звучить мелодійно, то Ви все зробили чудово!