1 7 0
⠀
Це, аж ні трохи не братоубивча війна.
Ні, жодним чином не братоубивча війна.
Просто занадто подібними є письмена,
Схожими - імена.
⠀
Поруч поставиш - якоїсь різниці нема,
Запис одразу у паспорт ніяк не даси.
Тільки й питати: Малюче, а ти звідкіля?
Чий ти тут "наш", таки?
⠀
Лиш, одного зачекався за спиною крів,
Лиш, в одного клубочи́ться за спиною дим,
Тож не здолає хтось в нім ярий, праведний гнів,
Бо нездоланний він.
⠀
В іншого завше земля під ногами горить,
І подорожник, немов кропива, обпека.
Дід не врятує його, бо у схові лежить, -
В себе внучка чека.
⠀
Ні, це не братоубивча війна навкруги
Точно це доброубивчі гріхи на війні,
Нині часи стали, ніби чорнильні круки,
Линуть часи страшні.
⠀
Чуєш, навіщо явивсь, ти, вбивати сюди?
Хто тут чекав? Чом тебе катувати несе? Все розскажи, не таї нічогесенько ти.
Я зрозумію все.
⠀
Втямлю я гарно, про що йдеться в мові твоїй.
При́ходню, ми хоч однаковість мали раніш,
Хай не іде солдатня по країні моїй! -
Землю мою залиш.
⠀
Земле моя, розчахнись до глибокого дна,
Жала залізні, ірже́, геть усі пожирай!
Хай, що було злом, те змінить пухкенька зола!
Мертве, враз оживай!
⠀
І вибирай захищати кого повсякчас,
Хто із них люди твої, де насіння сповна?
Жорстко не братоубивча війна нищить нас,
Точно не брат, війна.
⠀
Авторка Alja Khajtlina
Переклад Yurii Shybynskyi
ОРИГІНАЛ
Сто семидесятый день
Это не братоубийственная война.
Нет, не братоубийственная война.
Просто слишком похожие письмена,
Близкие имена.
Просто поставишь рядом - не различишь,
Сразу прописку каждому не раздашь.
Только и спрашивать: ты откуда, малыш,
Чьих ты тут будешь "наш"?
Только у одного за спиною дом,
Только у одного за спиною дым.
И потому никогда он не побеждён,
Даже непобедим.
А у другого земля под ногой горит,
Даже простой подорожник крапивой жжёт.
Дед его не спасёт, он не здесь зарыт,
Он его дома ждёт.
Нет, не братоубийственная война,
Это доброубийственная война.
Это настали тёмные времена,
Страшные времена.
Слышишь, зачем ты пришёл сюда убивать?
Кто тебя ждал здесь? Нужен ты здесь кому?
Ну, говори, ты вряд ли сможешь скрывать,
Я же тебя пойму.
Я понимаю всё, что ты говоришь,
Слышишь, пришелец, ты на меня похож,
Только ты здесь не нужен, служивый, слышь,
Землю мою не трожь.
Слышишь меня, земля, расступись, земля,
Ржавчина, жала железные пожирай,
Пусть всё, что было злом, то станет зола,
Мёртвое, оживай.
И выбирай, кого тебе защищать,
Где твои люди, где твои семена.
Это не братоубийственная война,
Это не брат, война.
ID:
956312
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.08.2022 21:43:23
© дата внесення змiн: 13.08.2022 21:43:23
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|
