Поема
Святому Духу з благоговінням
і любов’ю
присвячується
1
Підтакує
підтакує
веселий водозбір
підтакує
всупереч логіці
мислитель —
Ти повір
підтакує
таїть в своїх кореневищах
таємний
ансамблевий зір
коли до Тебе усе ближче
я йду до Тебе усе вище
а обнімаєш Ти все нижче
від здивувань — роти не закривають
прямо їм рот закрий —
не закривають
прямо з-під ніг
тепло і вітер літо сніг? —
іду до Тебе — все співає!!!
підтакує
набивши логіку
мислитель
але що знати? —
ти повір
2
Копни глибше...
з’явиться тополя
стане тихо збоку
Лист не дрібний, лист широкий
осоловиш поки вловиш —
що це ти
при слові...
Після Данте — зграї й крайність...
ніхто раю й не читає
але я читаю
Україна — чисте серце
і душа для раю!!
3
Тиха радість
велика причина
Дух — як квітка
з палаючими очима...
слово з Нього —
проникаюча сила
в с е біжить
Краса біжить
в чому мати родила.
Вознесись!
Огнь в жилах!
відкрий радість! —
витримай Духа
слово з Нього —
радісна Сила!
Вознесись:
одкрий очі собі
цьому дню
й цій добі!
вознесись...
або — глухо.
4
Плаче благий
та за тим, що не стало —
і обсипа небеса:
з яблунь увись
здійнялись
опинала,
слава земная згаса!!
В твердість, високість! —
горять інтересом!!
І відлетять — і зійдуть.
Дощ золотий
опадає на перса.
Золота дощ! —
все забудь.
Душе! Споріднику!! Народам
прадавнім
в невічному вічне повім:
Цілунок, який через серце
Ти дав мені,
я даю їм...
14.05.2015
Київ
