Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: velvet_girl: Ми - люди… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Максим Жембровський, 11.03.2015 - 22:20
Називай мене чай, чорний без кордону,Називай край, без пахощів та цукру. Називай диктофон, в п'яному становищі. Важка праця чути. Заплітати волоси. Енгармонічні схожості. Називай обирай, Відривай пелюстки, романтичні повісті. Поперек горла зламані, і кажуть що зможуть ще. А закони совісті не дозволять це. Закохатись в пристрасті. Називай гордим голосом, тихо й голосно. Клич, я частинка почерку, каліграфічного й неточного. Я частинка сорому, і без винятку простору. Називай землею, ми повстали з неї. Ми туди й підемо. На всесвітній сцені стіни ділять все що має сутність, Запах, гучність, відстань та присутність. На частини, запчастини і деталі, руки, ноги, Всюди, очі, переглянуті розмови, дві дороги електроні. Хочуть у відкритий космос, хочуть полетіти. Зорі наче люди, люди як частинки, схожі на нейрони. |
|
|