Візьми усі мої слова,
Сонети, вірші і романи-
Всі почуття. У них - війна,
Мої егоїстичні плани.
Прошу, розбий увесь мій світ,
Що був змережаний для неї,
З руїн сплети вінок і кинь до її ніг:
Хай зів’януть мої квіти і поеми.
Я слова лишив на сторінках
І ними грав, блискуче і даремно.
Мій друже, я мистецтву дав її ім'я,
Забувши, що вона - мистецтво.
Я наче був готовий небу перегризти горло
За неї - ти ж просто підійшов та обійняв.
І поки я мріяв стати її героєм,
Ти для неї жив, а не вмирав.
