листопад вітром розтерзаний, всохлий,
відламується з осені неквапкий лет його кволий, вимучений:
лиє води іпохондрик
зранку, вдень, ввечері і вночі почерепично рахуючи хребці
і ребра
будинків
по Вулиці Терасній
там до моїх мешт наїджених багнюкою
цуценя дурне
тулиться
носом вологим
шукає долоню втирається в рукави
замерзле
і мокре
коли у вікнах Сухого Фонтану
заширмлюють безмовно
очі, телевізори, сни
дрібноту блохасту горну у куртку
я - баркас у водах тих темних
я - баркас на який ти сподіваєшся скавуцюро,
за який чіпляєшся пазурями дрібними
в якому тряско сподіваєшся збути зиму
і ми як луска жовточеревого полоза
попри облуплені скелі сталінок і хрущівок
попри хижу бруківку Обсерваторної
через болотисті газони і відчинені люки Нікольської
через колючі антени акацій провулку Радіо
пливемо
прямісінько
до водовежі Шухова
Як день пізнає берег інший
Ти, малеча, пізнаєш
нутро багатоквартирної буди
й чогось придумаєм
на вечерю