То знову стопочку прийнявши,
Себе за голову узявши.
В одинці сидячі на кухні,
Згадав дитячі світлі будні.
Ось в школу я біжу бігом,
Щоб не спізнитись, стрімголов,
По шпалах вправно. Зачекалась?
В каштани пишненько убралась.
Маленька школа, непомітна,
Та так по-батьківскі привітна.
Із-за каштанів визирає,
Широко двері відчиняє.
Казки тут бродять і науки
Узявшись разом всі за руки.
Сміються, бігають, хлоп'ята.
Красою сяють всі дівчата.
Скрізь затишок, любов і ласка,
Немов з книжок з'явилась казка.
Усе те тепле, тихе і наївне.
У пам'яті - усе таке ванільне.
Змінився час, всі розлетілись.
Життям важким осатанілись.
І раз на рік, чи два, докупки.
Везем до школи свої дупки.
Перед всіма похизуватись.
Чого досягли звітуватись.
І випити міцну горілку.
Душею лізучи на гілку.
І все... Як миші, знову,
Роз'їдимось усі додому.
В родини, працю, у проблеми.
Життєві розгрібать дилеми.
І знову тиша... Навіть в чаті,
Сидять, немов, ото закляті.
Ніхто не може привітати,
Чи за здоров'ячко спитати.
Сидіть ви й далі тихо рядом!
А я ще випью стопку яду!
І подумки назад свій час...
Як радий знову бачити я вас.
ну, напевно, Ви праві 
