Догорає у колоссі безтурботне літо…
Ще дурманить буйноцвіття трав п'янких і квітів…
Та орнамент темних хмар уже гачкує осінь…
І краплин дощу стаккато чути на порозі…
Облітають пелюстками днів мажорних ноти…
Трохи лірики мінору скуштувать не проти?
Струни смутку вже вплітає ураган емоцій!
Бо сонатою природи диригує осінь…
Заблукало тепле літо в золотім колоссі…
Потонуло в різнобарв'ї й тисячаголоссі…
Я стою на горизонті мрії
У серпанку із меланхолії…