Тебе зустрів я біля ставу,
Чекали верби на розмай.
Життя цвірінькало пискляво,
"Свій скарб Душі не обминай".
Стоїть вітряк ген-ген на кручі,
І Небо повінню пливе.
Чому так кроки нерішучі?
Чуття охоплює нове.
Любисток в купелі весняній-
Кохання справжній чародій.
Гартує міць він при бажанні,
Моєю будиш, а я - твій.
Тобі перечити не стану,
Хмільним цілунком дошкулять.
Лиш мрію виберу спонтанно-
Танок весільний лебедят!
