Розбещені діти – розтерзані душі –
Ці два поняття порівняти я мушу,
Та бачу тісний тут між ними зв’язок,
Щоб винести людям життєвий урок:
Чим більше душі укладаєш в дитину,
Виснажує це і тебе, і родину.
***
Як схожий буде син на матір,
То вволю буде щастя мати.
І зовсім інше у дочки –
Підмічено усе-таки.
– Ну, а як схожі на сусіда?
– Впадуть прокляття, будуть біди.
***
Душа співає – життя триває,
А серце грає – кличе до раю.
***
А зорі все падають, падають,
І думка витає, аж терпне,
Бажання чомусь всі загадують,
Як падають зорі у серпні.
***
Це ж так неправильно,
коли вмирають люди,
Яких не вправі ми
ніколи вже забути,
Коли їх іскорка
горить в тобі щодня
Й зв’язок тісний
невидимий єдна.
***
Карбує час життєві кроки,
Та чи виносимо уроки
Ми із життєвих цих суєт –
Хто б ти не був: шофер, поет?
А висновки завжди важливі,
Щоб гірко потім не тужили.
***
Ми всі із волі тут небес,
Життя розгадуєм кросворди,
Нас захопив швидкий прогрес,
Любові світлої акорди.
Бажання ж маємо одне,
І надзвичайно сокровенне:
Хай згине всюди зло сумне
І стане світ благословенним.
***
Любов – ріка без берегів –
Все покриває, поглинає,
Не зна й не бачить ворогів.
Здається, в світі лиш вона є.
Ганна Верес (Демиденко).